«МЕНЕ БИЛИ, І Я Б’Ю», або чи допустиме фізичне покарання у вихованні?

02.Бер.2021
«МЕНЕ БИЛИ, І Я Б’Ю», або чи допустиме фізичне покарання у вихованні?

«У дитинстві за провини мене карали ремінцем. Так, було неприємно, але я виріс нормальною людиною! Не бачу нічого такого, якщо я теж іноді каратиму своїх дітей ременем. Іноді так доводять! Треба ж вибити з них цю дурість!» – на жаль, такі коментарі батьків зустрічаються досить часто. Проте, чи маєте Ви, батьки, право бити своїх дітей? Що може бути, якщо одного разу Вашій дитині набридне терпіти і вона звернеться по допомогу?

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. А стаття 28 визначає, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості та виключають приниження честі та гідності дитини.

Права людини на життя, особисту недоторканість, заборона насильства, в тому числі сімейного, катування та жорсткого нелюдського поводження проголошуються Декларацією прав людини як фундаментальні. Ці ж права закріплюються і конвенцією про права дитини. Будь – яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

Держава здійснює захист дитини від:

  • усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;
  • втягнення у злочинну діяльність, залучення до і вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
  • залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування її до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації прр ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для молоді, гарячу лінію з протидії насильства, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім’ї та поза її межами  встановлюється законодавством.

У статті 150 Сімейного кодексу України зазначається, що:

  • забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування, ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Кримінальний кодекс України містить положення щодо захисту неповнолітніх у розділах: II – “Злочини проти життя та здоров’я особи”; III- “Злочини проти волі, честі та гідності особи”;

Насправді перелік кримінально-правових норм, які захищають неповнолітнього від жорстокого поводження, є значно ширшим, особливо, якщо врахувати статті Кримінального кодексу, в яких передбачається відповідальність за вчинення злочину стосовно будь-якої особи (як повнолітньої, так і неповнолітньої).

Найбільш поширені злочини, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми, передбачаються наступними статтями КК:

  • стаття 120. Доведення до самогубства;
  • стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження;
  • стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;
  • стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження;
  • стаття 126. Побої й мордування;
  • стаття128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження;
  • стаття 129. Погроза вбивством;
  • стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей;
  • стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.

За вчинення зазначених злочинів Кримінальний кодекс встановлює відповідні види покарання.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення на захист дитини від насильства спрямовані статті 184,173-2,180.

Стаття 184 КУпАП встановлює відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей. Зазначено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 173-2 КУпАП передбачає, що вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений- тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених вище, – тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, – адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Отже, відповідь на питання «бити чи не бити?» очевидна. Не бити. Адже фізичне покарання є неприпустимим у вихованні дітей.

Рекомендації щодо поводження із дитиною

  • Довіряйте Вашій дитині та поважайте її.
  • Визнавайте права дитини на свої власні почуття, на особисте життя, право на вибір друзів та діяльності.
  • Довіряйте дітям.
  • Поважайте почуття іншого з батьків.
  • Забезпечте емоційний комфорт.
  • Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці та комфортно.
  • Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають. Починайте розмову з таких слів: «Я відчуваю, що ти чимось наляканий. Розкажи мені про це», «У тому, шо сталося, не твоя провина…».
  • Забезпечте фізичну безпеку.
  • Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.
  • Підтримуйте сімейний розклад — дитина повинна знати, коли ви повернетесь.
  • Навчайте свою дитину правил особистої гігієни та правильного харчування.
  • Слідкуйте за дисципліною
  • Будьте послідовним.
  • Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
  • Усно визначайте свої очікування та межі дозволеного.
  • Давайте настанови, а не покарання.
  • Приділяйте дитині свій час і увагу.
  • Беріть участь у житті дитини: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.
  • Залучайте дітей до своїх заходів.
  • Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей.
  • Турбуйтеся про себе.
  • Залишайте для себе час.
  • Турбуйтеся про своє здоров’я.
  • Підтримуйте стосунки зі своїми друзями.
  • Приймайте любов.
  • Якщо дитина Вас дратує, скажіть їй про свої відчуття від першої особи: «Я не люблю, коли діти неохайні», «Мені важко, коли хтось заважає». Не звинувачуйте дитину.
  • Заохочуйте дітей займатися тим, що їм цікаво.
  • Будьте позитивними.
  • Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами.
  • Відзначайте їхні успіхи.
  • Навчайте їх необхідних навичок.
  • Виявляйте зовні любов до дитини
  • Виражайте свою любов до дитини словами та пестощами.
  • Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль.